Матусина мрія

Інна Кабазова, м. Костянтинівка, Східний Донбас

Одного разу Мар’яна запитала мене про мою дитячу мрію. Мені не потрібен був час на роздуми — моя мрія лежала переді мною в білій піжамі і пильно дивилася мені в очі. Я завжди мріяла бути мамою.

matusina_mriya_1

Шлях Інни Кабазової не можна назвати легким, все в житті вона брала ретельністю. Навіть те, що для деяких природний акт — народження дітей, Інна заслужила вірністю. Тепер у неї шестеро дітей: донька-вулкан Мар’яна (10 років), розважливий син Славік (5,5 років), донька-принцеса Варвара (2,5 роки), завжди зосереджений син Денис (8 років), донечка-міледі Ліза (4,5 роки), син-ураган Максим (3,8 років).

matusina_mriya_5

Складність сьогоднішнього моменту на Донбасі, — каже Інна, — в тому, що кожен день кількість нічийних дітей збільшується, чула цифру близько шести тисяч вже, а у мене серце завмирає — їх ніхто не обійме, не поцілує, «добраніч» не скаже. Холодно на душі стає. Для мене щастя ночами охороняти їх сон або носити на руках, коли ріжуться зубки. Мені так подобається, коли розмітають 30-40 млинців за кілька хвилин і в порозі кухні знову звучить: «Мам, а ще є?» Це ж велике щастя — любити! Проводжати в садок Варю і Максимка, в школу — Мар’янку і Дениса, потім зустрічати, годувати, вести в музичну школу, на тренування. Це ж і є життя. Славік мені недавно сказав: раніше ти була медсестрою, а тепер ти — мама.

matusina_mriya_2

Коли в Слов’янську вже почали стріляти Інні в черговий раз подзвонили з соціальної служби Костянтинівки, Донецької області і розповіли про покинуту новонароджену дівчинку. І тоді вона вперше замислилися над ризиком. І відмовилася їхати і знайомитися. Минуло кілька місяців, ситуація з обстрілами трохи нормалізувалася, і знову пролунав дзвінок з соціальної служби, але їхати вже потрібно було до Харкова. Інна поїхала, і яке було її здивування — це була та ж сама дівчинка. Варя дочекалася свою маму. Інна ніколи не вигадувала образ майбутньої дитини, колір волосся, очей або ще якісь подробиці — вона завжди приймає своїх дітей такими, якими вони є, і заради возз’єднання з ними готова на подолання будь-яких перешкод. У Інна дві мрії: головна про те, щоб кожен став порядною людиною, а друга, як вона каже, материнська забаганка — це відпочити всім разом (вперше за 8 років) в якій-небудь теплій країні. І щодня, відкриваючи очі, ще далеко до світанку, Інна прислухається до дихання кожного малюка і дякує Господу, що вона мама. На жаль, зараз дуже складний період в родині Кабазових, тато залишив сім’ю, а розпочатий ремонт вимагає великих фінансів.

matusina_mriya_6

Інна відчуває надлишок любові, яким терміново з кимось потрібно ділитися. Тому вона взялася за розширення сімейного гніздечка. Розширює три ігрові кімнати, на кухні збільшиться місце для тих, хто любить мамині котлетки, пюрешку і млинці зі згущеним молоком. Потрібно утеплити стіни перед зимовим сезоном, прокласти нову проводку, встановити нові двері, облицювати стіни. Необхідні нові кухонні меблі, обладнання для ігрових кімнат, запланована добудова другого поверху і його облаштування, масштабні покрівельні роботи. Для здійснення даної мрії необхідні кошти. Давайте побудуємо разом це сімейне гніздечко, щоб радісний дитячий сміх не переставав звучати в Костянтинівці, можливо тоді замовкне зброя і настане мир на Сході.

  • Для здійснення матусиної мрії необхідні кошти: 260 000 грн. 10%

Зібрано: 26 000 грн.

Потрібно зібрати: 260 000 грн.