Як виживати людям буферної зони та переселенцям сходу України в умовах військових дій на сході, коли більшість населення цих сіл і містечок не мають куди виїхати? Як почати життя «з нуля», не маючи роботи? Католицька церква відгукнулася на потреби людей, що вже протягом трьох років потерпають від війни на сході України. Завдяки збірці, проведений на заклик Святішого Отця, яку він доповнив особистим внеском, для надання гуманітарної допомоги постраждалим в Україні було зібрано 18 мільйонів євро.

Зараз на території Донецької та Луганської областей реалізуються понад 60 проектів гуманітарної допомоги від Папи Франциска. Один із проектів – це забезпечення переселенців продуктами та дитячими підгузками у Донецькій та Луганської областях та у «сірій зоні». Комітет Ініціативи Папи римського виділив Центру взаємодопомоги «Спасемо Україну» грант у розмірі 150 000 євро для закупки продуктових наборів та дитячих підгузок.

2884 дорослих та дитячих продуктових наборів та 1384 пачки дитячих підгузок вже протягом двох місяців волонтери «Спасемо Україну» роздають нужденним: людям похилого віку, людям з інвалідністю, безробітнім, а також багатодітним та неповним сім’ям. Трохи більша кількість буде роздана протягом червня, липня.

Міста Вугледар, Українськ, Курахове, Костянтинівка, Красногорівка, Велика Новосілка села Дачне, Новотроїцьке, Первомайське, Максимільянівка, Старомлинівка, Комар, Роздольне на Донеччині, а також міста Сєверодонецьк, Щастя, Новоайдар, Лисичанськ села Новотошківка, Петропавлівське, Станиця Луганська на Луганщині стали об’єктами гуманітарної акції «Папа для України».

Розповідає волонтер: «Багатодітну сім’ю Олексія та Наталі Болдінових війна застала влітку 2014 року в шахтарському містечку Стаханові. «Ми побудували будинок, купили меблі, техніку. Льоша так мріяв про теплицю , почав будувати її і тут війна, — розповідає Наталя, — потрібно було терміново забирати дітей і кудись їхати, а я вже була вагітна п’ятою дитинкою. Ми стояли на роздоріжжі — куди ж нам бігти?! Нашій донечці Оленці тоді було три рочки, їй терміново потрібна була операція, тому що у неї вроджена вада серця», — згадує молода жінка тремтячим голосом. – І ми вирішили їхати до Києва робити операцію та сховатися від війни. Як згадаю, як ми добиралися туди… Зупинялися біля річок, щоб скупати дітей. Люди по-різному ставилися до нас — хтось агресивно, а хтось навпаки, допомагав, їжу нам приносив.

Так вийшло, що у Києві ми прожили півтора року. А у чоловіка бабуся живе в Айдар-Миколаївці. Вона старенька вже і кликала нас постійно до себе, щоб хтось був з нею поруч, допомагав.

У грудні 2015 року ми приїхали до Луганщини. Тут у нас і шоста дитинка народилася – Тимоша, йому зараз 10 місяців.

Ось тепер не знаємо, як нам діяти: залишатися тут, або їхати. Якщо залишатися, то будуватися потрібно, тому що нам тісно у цьому будиночку. А раптом війна і сюди прийде? І знову все нажите кидати, як в Стаханові? Наш будинок  там обікрали, винесли з нього майже все, але Бог нас ніколи не залишає, завжди знаходяться добрі люді. Якось я відкрила свої засіки з крупами, а там все закінчується. Кажу: «Господи, у мене закінчується гречка!» А за декілька хвилин — дзвінок від волонтерів, щоб ми приїхали отримати продуктовий пакет від католицької церкви!

Привезли додому чималеньку торбину з продуктами, виклали на стіл. І там, звичайно ж, була гречка!Чоловік навіть сфотографував мене з пакуночком і вирішив назвати цю фотографію «Господи, у мене ніколи не закінчується гречка!» Величезне спасибі тим небайдужим людям, братам-католикам, які допомагають нам у такі скрутні часи. Для нас це дійсно величезна підтримка!»

Розповідає волонтер: «Велика родина Галини Нерезько із Донецька. Через війну багатодітній родині разом зі старенькою бабусею довелося переїхати до Новотроїцького. Живуть у важких обставинах, але продовжують вірити у краще.

«Коли волонтери зателефонували і попередньо записали на допомогу, я записалася, але до кінця не усвідомлювала, що нам якось допоможуть. Думала, нам не вистачить. У нас нещодавно народилося маля і стало ще складніше. Витрати збільшилися, а фінанси – навпаки».

Коли волонтери зателефонували і запросили прийти за набором, Галина була здивована. Розчулена жінка була дуже вдячна за допомогу, адже дитячі підгузки і харчування для дитини коштують не дешево для родини Нерезько.

«Велике спасибі ініціаторам Акції «Папа для України» і Центру взаємодопомоги «Спасемо Україну» за підтримку, за те, що ви не байдужі до наших труднощів!» — каже Галина».

Розповідає волонтер: «Лейлі Пешехоновій із Новотроїцького доводиться дуже складно. Її дитина розвивається не так, як всі діти її віку. Маленька Айсель має вже ходити, але вона все ще в дитячому візочку. Дитину потрібно постійно возити до лікарів. Грошей не вистачає, адже Лейла сама виховує доньку. Знайомі допомагають, як можуть, але цього замало. Айсель дуже часто хворіє через слабкий імунітет. Їй бояться робити щеплення, а без них дитину не беруть до садочка. У Новотроїцькому знайти роботу досить складно. А коли Лейлі це навіть вдається, то жінка не може нормально зосередитися на роботі, тому що відволікають турботи про хвору донечку.

Лейла Пешехонова отримала продуктові набори в рамках акції «Папа для України» від волонтерів «Спасемо Україну» у Новотроїцькому. Вдячності жінки не було меж: «Спасибі братам-католикам, акції «Папа для України», волонтерам у Новотроїцькому за готовність допомогти у важкі моменти і за те, що не байдужі до чужої біди!»

Розповідає волонтер: «Ганна Семенівна Тєлєга прийшла за продуктовим пакетом до волонтерського центру у місті Сєвєродонецьк разом із 10-річним онуком Богданом. У хлопчика є ще тато. Решту вкрала війна. Будинок у Первомайську, який розбито вщент у 2015-му, торгову точку, що вигоріла дотла – батьки втратили заробіток, і мамусю, яку зжер рак. Хвороба швидко прогресувала через стреси. Ганна Семенівна із зятем орендують квартиру у Сєвєродонецьку і виховують Богдана».

Розповідає волонтер: «Ми втратили все, але зберегли віру в перемогу добра, — каже Валерій Свиридов, батько малого Богдана, — ось і цей продуктовий пакет від католиків – доказ того, що чуйні люди завжди приходять на допомогу. Я вірю, що і ми, прийнявши руку підтримки у важкі часи, згодом зможемо допомагати іншим людям. Головне – робити добро і не опускати рук».

Розповідає волонтер: «Ларисі Іванівні Литвиненко у свої 72 роки довелося покинути рідний Донецьк. Там вона народилася і жила до початку бойових дій. Коли на вулиці, де жила жінка, снарядами розбили 8 будинків, а будинок дочки і зятя згорів, снарядом вбило сусідку, Лариса Іванівна перебралася до Українська на Донеччині. Часті хвороби не дають спокою жінці – вона перенесла 8 хірургічних операцій – два кесаревих розтини, видалення підшлункової залози, нирки, молочної залози. А нещодавно лікарі діагностували рак кісток.

«Я вже до магазину зайти не можу – лише по квартирі ходжу, рідні залишилися у Донецьку, їздити через блок-пости дуже дорого. Бувало й так, що по три дні сиділа без хліба. Але волонтери «Спасемо Україну» дізналися про мене, почали допомагати продуктами, ось і сьогодні принесли продуктовий набір – величезний. І від кого б ви думали? – Від самого Папи Римського! Нехай йому і всім католикам Бог здоров’я дає та всяких гараздів!» — побажання від Лариси Іванівни Литвиненко».

Розповідає волонтер: «Катерина Гібарідзе, місто Українськ : «Ми жили в Жовтневому районі Донецька біля залізничного вокзалу та аеропорту — у самісінькому пеклі. Тому довелося тікати». Родина Гібарідзе із маленькою дитиною поселилися в Українську, у своєї паралізованої бабусі.

У таких маленьких містечках сходу, як Українськ, роботи немає. «Чоловік перебивається вряди-годи підробітками, тому продуктовий набір і підгузки для малюка – це великий подарунок від католиків. Щиро дякуємо!»

Розповідає волонтер: «Юлія Яросикіна, місто Українськ: «Ці дитячі підгузки та дитяче харчування є великою підтримкою для нас сьогодні. Висловлюю величезну подяку католицькій церкві, яка допомагає таким, як ми – багатодітним, малозабезпеченим, мамам, що виховують дітей без чоловіків. Величезне їм спасибі – нехай і їх Господь щедро благословить!»

«Якщо ми будемо мати можливість доторкнутися до серця людини і не поранити його, а навпаки, дати йому надію, — це чудово. І в цьому соціальному служінні ми все одно прагнемо допомогти людині, як це робив Христос 2000 років тому», — вважає Руслан Лавлинский, віце-президент технічного комітету ініціативи «Папа для України».

Олексій Федченко, керівник Центу взаємодопомоги «Спасемо Україну»: Наш Центр об’єднує зусилля різних благодійних, волонтерських організацій та людей доброї волі для допомоги цивільному населенню, що постраждало від війни на сході України.

Для нас велика честь співпрацювати із технічним комітетом ініціативи «Папа для України» в реалізації різних благодійних проектів для підтримки людей буферної зони Луганщини та Донеччини, вимушених переселенців у інших регіонах країни. Біда об’єднує християн різних конфесій у таких проектах. І мене це дуже надихає!

Центр взаємодопомоги «Спасемо Україну» планує і надалі надавати допомогу нужденним, що живуть в зоні військового конфлікту на сході України в рамках ініціативи «Папа для України».